Геніальні фантасмагоричні світи Марії Примаченко

12 січня 1909, 111 років тому, у селі Болотня на Київщині, народилася геніальна українська художниця Марія Приймаченко.

? Мисткиня створила власний стиль живопису, якій увібрав у себе усі художні стилі ХХ століття, це й примітивізм, і імпресіонізм, неоромантизм та експресіонізм та зміг вийти за межі будь-якого з цих стилів.

? За своє 89-річне життя, вона створила понад 800 картин, які зараз виставлені в кращих музеях світу.

? Про її важке життя та особисту незламність можна багато прочитати в Інтернеті, ми ж вирішили спробувати показати хоча б краплину її неймовірного світосприйняття через уривки бесід з цією геніальною людиною.

?Певне, що змалку Марія Приймаченко мала власну міфологію, дещо відмінну від біблійної.

Просто послухайте деякі з її постулатів, назбираних у різних розмовах:

?– Спочатку були птахи на небі і квіти на землі. Потім прийшли звірі і всіх поїли. І нас з’їдять…

?– Від початку всі літали, навіть дерева і квіти, тільки потім літати взялися звірі. Птахи й квіти, як вишиванки, були створені задля радості. А звірі – щоб їх боялися. Як ніхто нікого не боятиметься, земля скінчиться…

?– Не забувайте, люди: звірі всіх з’їдять.
– Всіх?
– Ні, зостануться тільки дуже добрі люди, яких звірі приручили. От до того світ і дійде: житимуть лише добрі люди й добрі звірі. Не наші…

?– Мільярд літ прогуло, а таких мавп не було.
– Кобра як устане, то й неба дістане, а до сонця достать, треба кобрів п’ять…

? Одного разу хтось із здивованих знайомий запитав майстриню:
– Чому ви не малюєте людей?
– Як не малюю? – перепитала, обурюючись, художниця, – вони і є люди.
– Де ж там люди, там самі звірі?
– Люди там завжди є: наприклад, я…

?– Чому ви не малюєте справжніх квітів?
– А навіщо? Ви ж і так їх бачите.
– А з натури не пробували?
– Я малюю з натури, але вони щоразу цвітуть інакше…